Стрічка

Я от так думав і прийшов до виснувку, що американська система дає занадто багато простору для вчителів.

Це добре, коли вчителі і діти продвинуті. Але такий збіг трапляється нечасто.

Це погано, коли вчителі або діти тупі. Але оці збіги трапляються набагато частіше.

Поясню: в Онтаріо є стандарти освіти. В цьому стандарті прописано, причому - непогано, що треба розповісти дітям про прості машини.

Проблема в тому, що там не написано ані що таке прості машини, ані як розповідати. Натомість, є кілька (реально - один чи два) підручники на вибір. Але не всі школи купують ці підручники; до того ж, підручників французькою - нема.

Тому замість того, щоб, як всі нормальні люди, тупо йти по нормальному підручнику, вчителя починають вигадувати велосипеда та писати щось самотужки. Враховуючи те, що вчителя - теж люди, часто в них це виходить місцями дуже не дужа. Ще гірше те, що виходить це в них дуже неоднорідно.

Замість того, щоб вирішити проблему (дати підручника - гроші на це є), школи натомість вигадують додаткові костилі та ресурси. Які часто нічого не вирішують.

Причому в частині шкіл підручників та матеріалів немає вже настільки давно, що люди не розуміють, який піздець вони самі собі створюють. Причому власними ж руками.

Що ще цікавіше, так це те, що в університетах ситуація змінюється на 100%: майже по кожному предмету є підручник, який треба опрацьовувати самотужки, і який, до того ж, частіше за все вживається багатьма університетами. На відміну від України, де, принаймі в мої часи, підручників не було взагалі.

На виході ми маємо дуже дурну систему освіти саме в ранній школі, яка не прививає багатьох навичок, які мала б прививати.

Після першої частини освітнього піздєца, я вирішив зайти на форум, де вчителям можна задати питання, та абстрактно поцікавитися, що робити у випадках, коли worksheet - фігня.

В мене відразу почали питати, що за воркшіт. Я переклав.

Далі почався справжній піздець.

По-перше, відпочатку ніхто не зрозумів. в чому проблема.

Довелося розписати це так:

Ворот - це не колесика на возику, а дещо інше
Клин - це не коли гострий, а коли він працює як важель в боки. Ніж та лопата тут взагалі ні до чого, а топор можна використовувати і як клин (коли колеш дрова), і як загострений інструмент (коли рубаєш поперек волокон)
Блок - це не ворот, а щось інше.

Відразу ж усі почали мені вказувати, що я неправий.

Окремі перли: "Ми пояснюємо дітям, що таке прості машини, фізика тут ні до чого" (спеціально перевіряв - шкільна програма вимагає саме фізичні прості механізми в класичному сенсі, і в ідеалі пояснити, як вони працюють як важелі)

"Ворот - це лише блок з додатковими частинами"

"Є вороти з блоком, тому ти неправий"

"В словнику вказано, що клин може бути металевим і розділяти об'єкти. Лопата теж металева і розділяє об'єкти"

"Подивися в Брітаніці" (в статті все проілюстровано вірно, на відміну від того, що я отримав)

"Якщо ніж створює високий тиск на лезі - то це важель"

(У відповідь на визначення клина, блока та ворота як простих машин) "Твоя справжня проблема - небажання визнати свою неправоту"

Що остаточно вбило - так це повна відсутність фізичних аргументів. На фоні цього срач 20-річної давнини щодо "злетить чи ні" виглядає як взірець виваженості.

Весь вечір тихо охуєваю та думаю про освіту.

Сьогодні до мене нарешті дійшло, чому про американську службу захисту дітей ходить стільки легенд, хоча насправді відібрати дитину в родини - дуже й дуже важко.

Справа в тім, що окрім власне розборками з проблемними родинами, соцробітники з тих самих служб використовуються в якості арбітрів щодо того, з ким лишаються діти при розлученнях. І от тут, оскільки батьків двоє і вибір буває важкий, починається доябування по повній.

І от, як ви думаєте, усі оті голівудівці, що роблять фільми з такими службами - як вони з ними стикаються: через справжню недбалість - чи через розлучення?